Фортеця Тягинь

Україна

Національна пам’ятка археології

14-17 ст

Адреса

74330, с. Тягинка, Бериславський р-н, Херсонська обл.

Про Тягинську фортецю

Фортеця Тягин була одним із укріплень та митних центрів часів Литовського князя Вітовта. Знахідки татарських і польських монет кінця XIV — першої половини XV століття підтверджують, що фортеця в Тягині виконувала функцію митниці на транснаціональному торговельному шляху європейського напрямку, що далі йшов і на Київ, і на Львів та Краків.

Тягинська фортеця була розташована на острові висотою 7-8 м від рівня правого берега Дніпра. Конструкція Тягинської фортеці фіксує собою перехід до нового етапу фортифікацій кам’яного будівництва на сході Причорномор’я. Контрфорс і стіна Тягинської фортеці дуже нагадують литовську фортецю Тракай. Водночас фортеця Тягин мала і дерев’яні частини, як в дерев’яних конструкціях часів Русі.

Вперше об’єкт був досліджений у 1914 році, тоді його датували XIV-XVI століттями, проте пізніші дослідження виявили, що фортеця будувалася литовцями з 1363 по 1484 рік. На території фортеці існувало кілька окремих дворів, які були розділені мурами. У внутрішньому просторі є залишки цитаделі й кам’яних будівель.

За Середньовіччя на Півдні України, вздовж Дніпра, проходили кордони Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Одним із оборонних пунктів була фортеця Тягин, яка розташовувалася у між гирлом річки Тягинка і Дніпром.

Наприкінці XIV століття тут тактож пролягав торговий шлях із північного заходу на південний схід, у прикордонні функціонували митниці та переправи. Контроль за цією територією дозволяв стерегти і водний торговельний шлях, який проходив Дніпром, і сухопутний маршрут, що вів до Європи від Криму.

Німецькі хроніки містять повідомлення про похід литовців на чолі з Вітовтом на низ Дніпра у 1398 році. Тоді була збудована кам’яна фортеця (Святого Яна). Крім того, тоді ж, згідно послання ризького купця Клауса Римана з Полоцька, за наказом Вітовта збудовано дві фортеці на Південному Бузі.

Під час досліджень у Тягині знайшли металеві аксесуари литовського походження — хрестоподібні накладки на шкіряні гаманці. Ймовірно, ці речі належали литовським чиновникам, які збирали мито. Археологам також вдалося знайти на території городища в Тягині деталі водогону та уламки глиняних труб — вони свідчать про те, що в кінці XIV століття на цих теренах був високий рівень цивілізації.

Споруду перебудували після 1491 року, коли кримський хан захопив ці землі. І вона втратила свій первісний вигляд. Фортеця Тягин має статус пам’ятки археології (ХIV—ХVII ст.) національного значення.

Залишки Тягинської фортеці в 2023 році потрапили під воду в результаті підриву російськими окупаційними військами Каховської ГЕС. Сьогодні це територія, де активно ведуться бойові дії, що несуть загрозу історичній памʼятці.

Додаткова інформація: с. Тягинка Бериславського р-ну Херсонської обл.,74330.

Хоча ця модель базується на доступних дослідженнях, вона може включати елементи творчої інтерпретації, де дані були обмежені, що відображає історичні та архітектурні стандарти того часу.

  1. Белецкая О., Имя великого князя литовского Витовта в названиях Северного Причерноморья XVI–XVIII веков, „Lietuvos istorijos studijos” 42, (2018);
  2. Біляєва С.О., Фіалко О.Є. 2021. Ранній етап замкової фортифікації Північного Причорномор’я за матеріалами археологічних досліджень. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні, вип. 30, (2021);
  3. Боплан Ґійом Ле Вассер де. Опис України: Львів: Мета (1998);
  4. Гошкевич В.И. План городища Тягин // Раскопки на острове против м. Тягинки / В.И.Гошкевич // Летопись музея за 1914 год. – Херсон, – Вып.6. (1916);
  5. Грицаєнко В.А, Ієвлев М. М. Консервація розкопів та будівельних конструкцій. Створення натуральних макетів будівельних об’єктів на площі фортеці за абрисами об’єктів. Консервація та реставрація артефактів // На розі двох світів. Історична спадщина України та Литви на території Херсонської області. / С.О. Біляєва, К.С. Гуленко, О.Є. Фіалко, М.М. Ієвлев, О.В. Грабовська, О.В. Манігда, О.В. Чубенко, О.В. Симоненко, О.С. Дзнеладзе, Д.М. Сікоза / Київ – Херсон: Гілея, 2018;
  6. Дяченко, С. А., Карта Річчі Зеноні 1767 р. як джерело для вивчення історії Кримського ханства та втраченої топоніміки Північного Причорномор’я. Вивчення та збереження картографічної спадщини у музеях України. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції Білоцерківського краєзнавчого музею, Біла Церква (2010);
  7. Єльников М. Золотоординські міста нижнього Подніпров’я і Північно-Західного Приазов’я: ступінь та перспективи дослідження / М. Єльников // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія : Історичні науки. – 2014. – Вип. 20. (2014);
  8. Жарких, М., Натиск на південь; Три роки політики Вітовта (1397–1399 рр.) (2017). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.mzharkikh.name/uk/History/Monigraphs/Essayes/PushOnSouth.html
  9. Ильинский В.Е., Город Тягин-Семимаяк на Таванской переправе. Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції “Історія запорозького козацтва: в пам’ятках та музейній практиці”. Спеціальний випуск. Збірка наукових праць. Запоріжжя (2010);
  10. Мальченко Олег. Татарські замки на Дніпрі наприкінці xv – на початку xvi ст. // Історично-географічний збірник. – Вип. 6. – (2003);
  11. Мальченко С. История о козаках запорожских, как оные из древних лет зачалися, и откуда свое происхождение имеют, и в каком состоянии ныне находятся // (ЧОИДР). — М., . — № 6. (1847);
  12. Манігда, О. В., Грабовська, О. В. Розробка ГІС «Археологічний комплекс Тягин». В: Pontica et Caucasica II. Interdyscyplinarne badania nad starożytnościami Morza Czarnego. Тези міжнародної наукової конференції (2019): Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/340829939_Rozrobka_geoinformacijnoi_sistemi_Arhelogicnij_kompleks_Tagin;
  13. «Нічого не свідчить про культурну російську присутність». Історія Тягинки на Херсонщині (Новини Приазов’я, 2024). Режим доступу: https://youtu.be/5DAyzQzJWgQ?si=DXHHExq04P9-gJHp;
  14. Оленковская, М. И., Оленковский, Н. П., Разведки на территории Херсонской области. Археологические открытия 1977 года. Москвa (1978);
  15. Оленковський Микола. Підсумки наукових досліджень Херсонської обласної охоронної археологічної експедиції / Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : літ.-наук. зб. Вип. 9 (2013);
  16. Паспорт археологічної пам’ятки «Фортеця Тягин» (2001) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.pslava.info/TjagynkaS_FortTjagyn_PasportnaInformacija,126042.htm;
  17. План залишків фортеці біля с. Тягинка (Летопись музея 1916, с. 4) // Красножон, А. В. Фортеці та міста Північно-Західного Причорномор’я (XV—XVIII ст.). Одеса: Чорномор’я (2018);
  18. План затвердження охоронних зон Фортеці Тягин за 1984 рік // Оленковський М. П. Археологічні пам’ятки Бериславського району Херсонської області / Микола Петрович Оленковський. – Херсон, Атлант, (2007);
  19. Сапожников Ігор. Нове письмове джерело середини ХVI століття з історії та археології Північного Причорномор’я // Київська старовина. – №5. (2002);
  20. Схема укріплень на о. Тягинь за результатами зйомки 2010 року // Кобалия Д. Крепость Тягинь и ее современное состояние // Scriptorium nostrum №2 (11) (2018);
  21. Татарська фортеця Тягинка (Шукач ТВ, 2018) // Режим доступу: https://youtu.be/QhdFUHnmzO4?si=5u5j-M35Na5UmUa9;
  22. Фортеця Тягин // Оленковский М. П. Сім історичних чудес Херсонщини / Микола Петрович Оленковський. – Херсон, (2013);
    Черкас Б. Степовий щит Литви. Українське військо Гедиміновичів XIV – XVI ст. ─ К.: Темпора, (2011);
  23. Фортеця Тягинь. Дослідження 2019 – 2021 років. Київ-Херсон. ІА НАН України, ХМГО «Культурний центр Україна Литва» (2021).
keyboard_arrow_up